В умовах світової фінансової кризи вітчизняні фінансові установи не в змозі повністю задовольнити потребу суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах. Українські банки отримали можливість надавати кредити тільки в обсягу наявних у них коштів.
У цій ситуації банки практично повністю згорнули усі програми кредитування, і якщо невеликі заявки на отримання кредиту вони ще можуть задовольнити, то великі позики вони видати не можуть. Окрім подовження заборони на дострокове повернення депозитів, НБУ зобов’язало банки провести переоцінку заставного майна і розробити плани по підвищенню капіталізації банків. Скоріш за все, малі та середні банки, які не зможуть цього зробити будуть поглинуті більш великими конкурентами.
У ситуації що склалася, єдиною альтернативою для українських підприємств стають кошти іноземних позичальників. Однак у зарубіжних фондів і інвестиційних банків існують жорсткі вимоги до потенційних проектів. Замовник фінансування для отримання грошей повинен надати детальний бізнес-план. Крім того, якщо інвестиційний фонд не є венчурним, то фінансувати підприємства з історією менше ніж 3 роки він не візьметься. Ці вимоги до українського бізнесу є неприйнятними у більшості випадків, через неможливість їх дотримання, а також через неприйняття необхідності їх дотримання, так як українські банки і позичальники надавали кошти на підставі звичайних розрахунків( представлених у формі бізнес-планів…) і забезпечених застав, які сьогодні практично втратили свою вартість.
Як результат, криза найбільш за все вдарить по секторах економіки, які ще півроку тому вважалися найбільш прибутковими для інвестицій і котрі звикли жити за рахунок дешевих і легкодоступних позик. Це в першу чергу будівництво, металургія та хімічна промисловість. Залучити фінансування підприємствам даних галузей буде важко, так як попиту на їх продукцію немає, а капіталізація підприємств завищена через великий обсяг спекулятивного капіталу, а основне цільове призначення ці підприємства називають рефінансуванням раніш отриманих боргів. Іноземні інвестори сьогодні не вбачають перспективи вкладати свої гроші в ці сектора економіки, а зарубіжні компанії готуються до їх дешевого придбання.
Сьогодні в українських проектах, як правило, зацікавлені стратегічні інвестори, котрі, вкладаючи кошти, не сподівається на швидкий прибуток, а більше зацікавлений у активах українських підприємств або у довгостроковій перспективі завоювання частки українського ринку. В подальшому тяжче за все доведеться великому бізнесу. Якщо невеликі компанії можуть за відносно невеликий проміжок часу прилаштуватися до нових умов кризи, то великим це зробити буде важче. Більшість з цих компаній не витримають конкуренції і виявляться банкротами, або будуть поглинуті більш успішними західними і національними конкурентами. Спекулятивний капітал буде поступово вилучатися із нерухомості і фондових активів, що призведе до подальшого падіння цін на об’єкти нерухомості і зменшенню капіталізації компаній. Вивільнений капітал почне шукати незаймані чарунки, які хоч і не принесуть очікуваного прибутку, але залишаться надійними. Це можуть бути підприємства, які навіть за умови кризи будуть мати стабільні ринки збуту. Такими можуть стати підприємства у сфері енергетики та харчової промисловості. Євразійський Банк Розвитку, наприклад, оголосив, що пріоритетними галузями при фінансуванні інвестиційних проектів на Україні для нього є електроенергетика, водноенергетичний комплекс, транспортна інфраструктура високотехнологічні та інноваційні галузі. Ці галузі, скоріш за все, незважаючи на кризу, покажуть невелике економічне зростання.
Серед галузей української економіки уособлено можна відзначити сільське господарство. У минулому році воно показало зростання 17,5%, що є одним з кращих галузевих показників. Попит на дану продукцію є нееластичним, тому вплив кризи на неї буде незначний, отже до кінця цього року можна сподіватися на економічне зростання у цій сфері.